Знайомство
У одному невеличкому містечку, на самій околиці, де людей було мало, а повітря щоранку наповнювалось запахом свіжоспечених булочок, жила у гарненькому будиночку справжня чарівниця. Ця добра жіночка з чарівною паличкою намагалась всім допомогти, тому її страшенно любили сусіди. Та й будиночок у неї був чарівний. Домашні тапочки самі спішили назустріч господині, подушки й ковдри самі складалися вранці в шафу, а звідти вилітав чистий одяг для чарівниці. Та найцікавішою кімнатою була кухня. Тут посуд і приладдя вміли розмовля- ти, овочі ходили в гості до фруктів у холодильник, страви готувалися самі. Та найбільше задоволення всі мешканці кухні отримували від купання, миття та ополіскування. Тому й крани тут відкривались самі, коли щось застрибувало до умивальника. Але про все по порядку.

Врятований обід
Одного ранку в чарівниці було дуже багато справ, адже стільком людям потрібна її допомога. Господиня лише вранці забігла на кухню, побажала приготувати на обід смачного борщика. Якраз у каструлю стрибнула смажена цибулька з бурячком і морквою, як чарівниця змушена була піти комусь на допомогу. Так плита залишилась увімкнута, а на ній весело кипіла каструля з борщиком. Але, от лишенько, плита не вміла вимикатися. Та й у каструлі ще бракувало часничка і зелені. – Друзі, виручайте, – сказала плита. В ту ж хвилину дверцята холодильника відчинились, а звідти вистрибнула голівка часника і пучечок кропу. Ножик і дошка відразу ж взялися до роботи, і вже через мить на дерев’яній поверхні були крихітні білі та зелені шматочки. А до каструлі як потрапити? Дошка ж літати не вміла! Та вихід знайшли ложки. Вони потрохи переносили подрібнені часник і кріп до червоного борщика. Запах з каструлі став ще кращим. Але як вимкнути плиту? І тут з’явилась господиня. Вона і вимкнула плиту. Та й начаклувала, щоб плита вимикалась надалі, коли на ній все приготується. А борщ чарівниці здався таким смачним, що вона ще довго дякувала своїм кухонним помічникам.

Холодильник
Колись давно холодильник, що стоїть у кухні чарівниці був звичайним. Він не вмів ні говорити, ні самостійно відчиняти двері. Саме тоді господиня Чарівної кухні багато подорожувала, тому, коли бувала вдома, відчиняла холодильник, не дивлячись діставала звідти продукти, махала чарівною паличкою... І обід незабаром виникав на столі перед нею. Так продовжувалось кілька тижнів. Чарівниця забувала заглянути у холодильник, тому дуже скоро там на осиротілих полицях залишились лише зіпсовані продукти, що просто не потрапили до рук господині. Холодильник засмутився: чим же він годуватиме чарівницю наступного разу. Та й господиня не забарилась. Прилетіла звідкись геть голодна, прийшла на кухню, відчинила холодильник, засунула туди руку... Пусто! Спустила руку на іншу полицю. Теж пусто. Аж тоді вона подивилась всередину. Крім гнилого помідора і банки, у якій кефір аж позеленів, там нічого не було. Як це? – подумала чарівниця. Вона підбігла до свого календарика, щоб подивитись, коли востаннє ходила до магазину по продукти. Виявилось, що це було ну дуууже давно. – Бідний мій холодильник. Я геть про нього забула, – засоромилась господиня, дістаючи звідти все зіпсоване. – Треба мерщій виправляти це. Чарівниця змахнула паличкою, і холодильник, як живий, сказав: Заповни мене. Чарівниця мерщій побігла до найближчого магазину, де купила багато різних продуктів. Коли вона повернулась і почала розкладати пакети, дверцята холодильника самі відчинились, впускаючи молоко, сир, кефір, смачненьку ковбаску, яблука і груші, вишні та сливи, а ще помідори та огірочки. Дверцята вже майже зачинились, бо холодильник був наполовину повний, коли з іншого кулька вискочили кілька банок та маленьких упаковок. Коли всі продукти знайшли своє місце, холодильник лише зміг сказати: Дякую. Відтоді, коли він пустів, то просив: «Заповни мене.» А, коли щось псувалось: «Почисти мене.»

Компот
Одного разу чарівниця поклала до холодильника воду у банці. Всі продукти цікавилися лише для чого. Молоко переживало, щоб господиня не почала ввечері пити просту холодну воду, адже від цього може заболіти горло. Шинка боялась, щоб вода не розлилась, бо вона від цього перестане бути такою смачною. Сир думав, що воду поклали для того, щоб він не тверднув. Лише овочі та фрукти нічого не боялись. Перші лежали далеко внизу і навіть не бачили великої банки. А фрукти... – Яка краса, – подумала Малинка. – Я б з радістю викупалась. – Чому б і ні, – підтримали ягідки порічок. – Та ви що! Звідти ж так просто не виберешся! – затурбувалось Яблуко. – А я теж викупаюсь, – сказала апельсинка, порізана на тарілочці. Всі вони лежали прямо над банкою. Стрибати до банки було так весело, що малинка за малинкою, порічка за порічкою, шматочки апельсинки через кілька хвилин були у воді. Та, от лишенько, ніхто не подумав, як після купання вони звідти вибирати- муться. Ще й господині довго не було. Так банка з фруктами і простояла кілька днів.
А, коли чарівниця відкрила холодильник, на неї чекав справжній сюрприз – смачний компотик у банці.

Сварка на сковороді
Якось у кухні чарівниці було надзвичайно шумно. Наближався день народження господині, тому посуд і їжа хотіли приготувати чарівниці ранковий сюрприз. – Давайте, приготуємо їй святковий сніданок – запропонувала миска. – Господиня полюбляє млинці з шоколадом, – сказав холодильник. Він точно знав всі смаки чарівниці, бо зберігав у собі всі запаси. Рано-вранці на день народження, коли господиня ще солодко спала, на кухні дуже тихо, але кипіла робота. До миски стрибали жовті яєчка, сипались цукор і борошно, лилося біле, мов сніг, молоко. А ще, щоб було смачніше, додались шматочки яблук і бананів. За мить на плиті вже мерехкотів вогник і грілася пательня. Та тільки в розігріте масло поклали смажитися перші млинці, як на пательні почалася сварка: – Ой, у мені залишилась грудочка цукру. Я буду найсолодшим. І хочу, щоб іменинниця спочатку з’їла мене. – А у мені найбільший шматочок яблука, – відізвався другий млинець. – Я теж хочу, щоб мене з’їли першим. – Ні-ні! Першим маю бути я – найбільший між вас усіх! – закричав третій млинець. Своє бажання бути першими висловили і найменший, і млинець з бананом. Ніхто й не помітив, що на кухню прийшла іменинниця. У другій мисці якраз приготувався шоколадний соус. Чарівниця не хотіла ображати ні одного млинця. Вона з махнула чарівною паличкою, і всі готові млинці стали більшими. Вона поклала один млинчик, змастила його шоколадом, зверху поклала наступний. Так через хвилину на столі був справжній пиріг. Ніж, виделка і тарілка кинулись на допомогу господині. А їй страшенно сподобався святковий сніданок, що пах яблуками і бананами.