Колись давно жила бабуся, що мала кішку і троє кошенят. Одне кошеня каза-ло: «Няв!» Друге казало: «Няв!» А третє казало: «Гав-гав!». Мама-кицядивувалася: – Не можна казати «Гав-гав!», кажи: «Няв!», як усі. – Няв! – сказало перше кошеня. – Няв! – сказало друге. – Гав-гав! – сказало третєкошеня, яке звали Чорнушка. Бабуся дала кішці та двом першим кошенятаммолока, а Чорнушці кістку. – Тобі я дам молока, як навчишся казати «Няв!», – промовила стара. Бідолашна Чорнушка не любила кісток і надумала піти у світ – чи не навчиться десь там казати: «Няв!» Спершу вона зустріла корову. – Му-у-у! – сказала корова. – Я їм травичку. Чорнушка засумнівалася, чиприпаде їй трава до смаку, тож пішла собі далі. Потім вона зустріла маленькудівчинку і спитала в неї, що та любить їсти. – Шоколадні тістечка, бутербродиз джемом і апельсинове желе, – відповіло дівча. Чорнушці здавалося, що їйтаке не сподобається. Вона зажурилася й почала плакати. Саме в цей час проїздив неподалік паротяг. – Чого ти плачеш, кицюню? – спитав він. – Бо яголодна і хочу молочка, – відповіла Чорнушка. – Ой, бідолашна! – сказав паротяг. – А вугілля тобі не зарадить? – Навряд, – мовила Чорнушка. Та все ж таки покуштувала вугілля, яке їй справ- ді зовсім не сподобалося. – У нас на залізниці є й інші машини, я можу попросити в них бензину для тебе, – запропонував паротяг. Однак Чорнушка не любила бензину, тому попрощалася з паротягом і пішла далі. Згодом вона побачила маленького цуцика з його мамою. І раптом цуцик озвався: «Няв!» – Що ти сказав? – перепитала Чорнушка. – Няв! – відповів собачка. А його мама промовила: – Не можна казати: «Няв!» Треба казати: «Гав-гав!», як усі собачата. Поки ти так не скажеш, тобі не перепаде смачної кісточки! – Слухай, а коли я віддам тобісвоє «Гав-гав!», що ти даси мені за це? – спитала Чорнушка. – Я віддам тобісвоє «Няв!» – відповів цуцик.

Так вони й помінялися. Собачатко побігло до мами і сказало: «Гав-гав!» Мама зраділа й дала йому кісточку. А Чорнушка подалася додому. Коли вона повернулася, був час підвечірку, і бабуся налила кішці та двом кошенятаммолочка. – Няв! – сказала кішка. – Няв! – сказало перше кошеня. – Няв! – сказало друге. – Няв! Няв! Няв! – сказала Чорнушка. Тож бабуся налила їйвелике блюдце молока. – Мурр, – промуркотіла кішка. – Муррр, – замурчало перше кошеня. – Муррр, – підхопило друге. – Муррр, мурр, муррр! – замуркотіла Чорнушка і вихлебтала своє молоко. 

Жив-був на світі Олівець. Він дуже полюбляв малювати всілякі палички, закарлючки до закарлюки. Але одного разу він сказав:

- А тепер я буду малювати точки.

І він намалював одну точку велику та іншу маленьку.

- Ти будеш Точка-мама, - сказав він великий точці. - А ти - Точка-донька, сказав він маленькій.

Спочатку точки були дуже задоволені.

- Добре бути точкою! - говорили вони. - Куди краще, ніж який-небудь карлючкою або закарлюкою.

- Чи не задавайтеся, будь ласка! - сказала Закарлюка, їх сусідка. Подумаєш, якісь там Точки. Сидіть і мовчіть!

Вони сиділи і мовчали, але потім Точка-мама сказала:

- Погратися б у що-небудь!

- Хіба тобі дозволено грати? - здивувалася Точка-донька. - Ти ж велика. Мені ось можна грати, я маленька. А ти повинна працювати і взагалі займатися тільки серйозними справами.

- А я не хочу! - сказала Точка-мама, - Грати веселіше!

- Е ні, це не за правилами, - сказав Олівець і обвів велику крапку Кругом, щоб вона нікуди не втекла.

Точка-мама дуже розсердилася.

«Як же мені вибратися з цього Круга? - подумала вона. - Може бути, заплакати? А потім по морю сліз переплисти через Круг?»

І вона спробувала заплакати, але не зуміла вичавити ні сльозинки.

- Сльозами горю не допоможеш - сказав Круг. - Промокашка їх жваво висушить.

«А може, поговорити по-доброму з Кругом? - подумала точка. - Раптом він мене випустить? Привітаюся з ним і скажу: «Доброго ранку, милий Круг! Як поживають в колі маленькі дуги? Чи всі здорові в колі вашої сім’ї? А як Полярний Круг, йому вже краще?»

Але навряд чи і це допоможе».

А в цей самий час Олівець вирішив: «Напишу я оповідання!»

І почав писати.

Маленькій точці він сказав:

- Встань-но, будь ласка, над літерою І. Ви, звичайно, знаєте, що в англійській літера І пишеться з точкою ось так: i.

Олівець написав літеру i, а точка стрибнула на літеру і вийшло i.

- Чудово! - сказав Олівець і продовжував писати своє оповідання.

Він написав його до кінця, залишалося тільки поставити крапку, але тут Олівець раптом зламався. І дуже засмутився.

- Не плач! - сказав Ластик. - Я зітру частина Круга, тоді точка зможе вийти з нього і стати в кінці твого оповідання.

- Це думка! - зрадів Олівець. - Велика тобі подяка, дорогий Ластик.

І ось Ластик стер частину Круга, точка вийшла з нього і стала в кінці оповідання, якенаписав Олівець.

Ось і вся історія ... Точка!

Мишеня зловила кішка
І співа: — Не бійсь, малишко!
У «кота і мишки» в льох
Підем гратися удвох!

Мишеня перелякалось,
В кішки хижої спиталось:
— Хто ж з тобою так гуля?
Мама нам не дозволя.

— Мур-мур-мур, — муркоче кішка,
Та пограйся ти хоч трішки.
Мишенятко каже: — Ні,
Щось не хочеться мені.

Може б, ми й погрались трішки,
Тільки хай я буду кішка.
А що кішка ти, забудь
— Зараз мишкою побудь!

Засміялась кішка Мурка:

Ой ти, сіра-сіра шкурко!

Як тебе не назуть

Мишці кішкою не буть…

Мишенятко каже: — Мурко,
Йди пограємося в жмурки!
Очі хусткою закрий
І лови мене мерщій!

Зав'язала очі кішка,
Визира з-під хустки нишком —
Дасть відбігти їй від лап,
Потім знову мишку — хап!

Мишенятко каже: — Кішко,
Вже болять у мене ніжки,
Дай, прошу тебе, на мить
Прилягти і відпочить.

— Ну, гаразд, — муркоче кішка,
— Відпочинь, коротконіжко.
Будем грати, а затим
Я тебе любенько з'їм!

Кішці — сміх, малому ж — гірко,
Та в тину знайшлася дірка.
Миттю в дірку навмання
Шасть! — і зникло мишеня.

Навкруги шукає кішка:
— Няу, няу, де ти, мишко?
А воно: — Не клич дарма,
Де було — тепер нема.

Покотилось по підгірку, 
Закотилося у нірку. 
Жив звірок у нірці тій — 
Тхір хитрющий та меткий.

Гострозубий, жовтобокий, 
Злодіяка гостроокий, — 
Кожен день він полював 
І курчат по селах крав.

От прийшов він «із роботи»
І питає гості: — Хто ти?
Раз потрапило в нору, 
Починай зі мною гру!

— У кота і мишки? В жмурки? — 
Запитала сіра шкурка.
— Ні, не в жмурки. Ми, тхорки,
Більше любимо «кутки».

— Що ж, почнемо, та спочатку 
Порахуємося, братку.

Я — звірятко
Й ти — звірятко. 
Мишеня я, 
Ти — тхорятко, 
Ти хитриш, 
Я розум маю. 
Хто розумний, 
Той тікає!

— Зупинись! — кричить тхорятко 
І біжить за мишенятком. 
Мишенятко ж — у лісок
І сховалось під пеньок.

А до нього білки з дуба:
— Вийди граться в горюдуба! — 
Мишенятко їм пищить:
— Спина й так уже горить! 

Тут, звертаючи з доріжки, 
Суне звір, страшніший кішки. 
Весь, як щітка, з голочок. 
Був то сірий їжачок.

А назустріч — їжачиха. 
Вся в голках, немов кравчиха. 
Закричав тут їжачок:
— Не втечеш від колючок! 

Ось іде хазяйка-мати. 
Грайся з нею у квача ти, 
А зі мною в чехарду. 
Ну, виходь скоріше — жду!

Мишеня іти не стало, 
А подумало й сказало:
— Ні, не хочу в чехарду — 
На голки ще попаду!

Ждуть їжак і їжачиха, 
Мишенятко тихо-тихо 
По доріжці поміж трав 
Прошмигнуло — й слід пропав.

Ось добігло до узліску, 
Чує: — жаби плачуть близько:
— Караул! Біда! Ква-ква! 
Он до нас летить сова!

Бачить мишка: справді мчиться
І не кішка, і не птиця; 
Вся строката, дзьоб кривий, 
Пір'я дибиться на ній.

Очі круглі, як горішки, — 
Вдвоє більші, ніж у кішки. 
Затаїло воно дух 
І сховалось під лопух.

А сова — все ближче, ближче, 
А сова — все нижче, нижче 
І до нього промовля:
— Вийди гратися, маля!..

— Може, в хованки? — спитало 
І мерщій пустилось драла. 
Заховалося в траві.
Не знайти його сові.

Цілу ніч сова шукала, 
Ранком бачити не стала, 
Сіла стомлена на дуб 
І очима — луп та луп.

Мишеня ж умило рильце 
Без водиці і без мильця 
І пішло шукать свій дім — 
Там татусь і мама в нім.

Йшло, ішло, зійшло на гірку
І внизу впізнало нірку. 

От зраділа мишка-мати! 
Ну малого обіймати! 
А брати без передишки 
З ним ганяють в мишки-мишки.

Мишка ввечері співала:

— Спи, маленький! Замовчи!

Дам тобі шматочок сала,

Недогарочок свічі.

Мишеня пищить спросонку:

— Ти співаєш дуже тонко,

Ти, матусю, не співай,

Краще няньку пошукай.

Вибігає мишка-мати,

Стала качку в гості звати:

— Ви приходьте, тьотю качко,

Мишенятко колихати.

Заспівала качка дзвінко:

— Кря-кря-кря! Засни, дитинко!

Після дощику в саду

Черв'ячка тобі знайду.

Їй пищить маленька мишка:

— Одійди мерщій од ліжка!

Голосні твої пісні

Не сподобались мені.

Вибігає мишка-мати,

Стала жабу в гості звати:

— Ви приходьте, тьотю жабо,

Мишенятко колихати.

— Ква-ква-ква! — співає жабка,

— Спи, мишатко — сіра лапка.

Дам тобі я комара.

Чуєш? Спатоньки пора.

Їй пищить маленька мишка:

— Одійди мерщій од ліжка!

Бо нудні твої пісні,

Не сподобались мені.

Вибігає мишка-мати,

Та конячку стала звати:

— Ждем вас, тітонько конячко,

Мишенятко колихати.

— І-гі-гі, — конячка рже,

— Спи, маленький, годі вже!

Я для тебе, молодця,

Дам свіженького сінця!

Та пищить маленька мишка:

— Одійди мерщій од ліжка,

Бо страшні твої пісні,

Не сподобались мені!

Вибігає мишка-мати,

Стала свинку в гості звати:

— Ви приходьте, тьотю свинко,

Мишенятко колихати.

Заспівала хрипло свинка:

— Хро-хро-хро! Засни, дитинко!

Спи, дурненьке! Лю-лю-лю!

Я морквиночку куплю.

Їй пищить маленька мишка:

— Одійди мершій од ліжка!

Дуже хриплі ці пісні

Не сподобались мені.

Вибігає мишка-мати,

Стала курочку гукати:

— Ви приходьте, тьотю Курко,

Мишенятко колихати.

Заквохтала курка дзвінко:

— Ко-ко-ко, не плач, дитинко!

Лізь під крильце, дорогенький,

Там і сухо, і тепленько.

Їй пищить маленька мишка:

— Одійди мерщій од ліжка!

Голосні твої пісні,

Не сподобались мені!

Вибігає мишка-мати,

Стала щуку в гості звати:

— Ви приходьте, тьотю щуко,

Мишенятко колихати.

Заспівала тьотя щука,

Та не чути ані звука.

Б'ється, б'ється так і сяк

— Не співається ніяк.

Їй пищить маленька мишка:

— Одійди мерщій од ліжка!

Дуже тихі ці пісні

Не сподобались мені.

Вибігає мишка-мати,

Стала кицю в гості звати:

— Ви приходьте, тьотю кицю,

Мишенятко колихати.

Заспівала киця нишком:

— М'яу, м'яу! Ляжеш в ліжко.

Треба спати! Лю-лю-лю!

Я дитиноньку присплю.

А мишатко відповіло:

— Ти співаєш дуже мило,

От хороші ці пісні!

Заспівай-но ще мені!

Прибігає мати-мишка,

Подивилася на ліжко:

Мишеня своє шукає,

А мишатка вже немає.

Гра виконується одночасно двома руками.

Мама, тато, дід, бабуся – (загинаємо по черзі мізинець, 4-й, 3-й, 2-й пальці)

Всіх назву, не помилюся, (згинаємо руку у кулачок)

Старший братик і сестричка – (випрямляємо великий, потім 1-й пальці)

В нас сімейка невеличка. (великий і вказівний пальці змикаємо у кільце) 

Не спиняйте, бо зіб’юся: («сваримося» вказівним пальцем)

Мама, тато, дід, бабуся….(загинаємо по черзі мізинець, 4-й, 3-й, 2-й пальці)

Старший брат, сестра і я – (випрямляємо великий, потім 2-й і 3-й пальці)

Отака у нас сім’я. (розпрямляємо пальці, показуємо долоньку)

Додаток А

Зразки до вправи точених розмальовок «Слухняний олівець»