Колись давно жила бабуся, що мала кішку і троє кошенят. Одне кошеня каза-ло: «Няв!» Друге казало: «Няв!» А третє казало: «Гав-гав!». Мама-кицядивувалася: – Не можна казати «Гав-гав!», кажи: «Няв!», як усі. – Няв! – сказало перше кошеня. – Няв! – сказало друге. – Гав-гав! – сказало третєкошеня, яке звали Чорнушка. Бабуся дала кішці та двом першим кошенятаммолока, а Чорнушці кістку. – Тобі я дам молока, як навчишся казати «Няв!», – промовила стара. Бідолашна Чорнушка не любила кісток і надумала піти у світ – чи не навчиться десь там казати: «Няв!» Спершу вона зустріла корову. – Му-у-у! – сказала корова. – Я їм травичку. Чорнушка засумнівалася, чиприпаде їй трава до смаку, тож пішла собі далі. Потім вона зустріла маленькудівчинку і спитала в неї, що та любить їсти. – Шоколадні тістечка, бутербродиз джемом і апельсинове желе, – відповіло дівча. Чорнушці здавалося, що їйтаке не сподобається. Вона зажурилася й почала плакати. Саме в цей час проїздив неподалік паротяг. – Чого ти плачеш, кицюню? – спитав він. – Бо яголодна і хочу молочка, – відповіла Чорнушка. – Ой, бідолашна! – сказав паротяг. – А вугілля тобі не зарадить? – Навряд, – мовила Чорнушка. Та все ж таки покуштувала вугілля, яке їй справ- ді зовсім не сподобалося. – У нас на залізниці є й інші машини, я можу попросити в них бензину для тебе, – запропонував паротяг. Однак Чорнушка не любила бензину, тому попрощалася з паротягом і пішла далі. Згодом вона побачила маленького цуцика з його мамою. І раптом цуцик озвався: «Няв!» – Що ти сказав? – перепитала Чорнушка. – Няв! – відповів собачка. А його мама промовила: – Не можна казати: «Няв!» Треба казати: «Гав-гав!», як усі собачата. Поки ти так не скажеш, тобі не перепаде смачної кісточки! – Слухай, а коли я віддам тобісвоє «Гав-гав!», що ти даси мені за це? – спитала Чорнушка. – Я віддам тобісвоє «Няв!» – відповів цуцик.

Так вони й помінялися. Собачатко побігло до мами і сказало: «Гав-гав!» Мама зраділа й дала йому кісточку. А Чорнушка подалася додому. Коли вона повернулася, був час підвечірку, і бабуся налила кішці та двом кошенятаммолочка. – Няв! – сказала кішка. – Няв! – сказало перше кошеня. – Няв! – сказало друге. – Няв! Няв! Няв! – сказала Чорнушка. Тож бабуся налила їйвелике блюдце молока. – Мурр, – промуркотіла кішка. – Муррр, – замурчало перше кошеня. – Муррр, – підхопило друге. – Муррр, мурр, муррр! – замуркотіла Чорнушка і вихлебтала своє молоко. 

Гра виконується одночасно двома руками.

Мама, тато, дід, бабуся – (загинаємо по черзі мізинець, 4-й, 3-й, 2-й пальці)

Всіх назву, не помилюся, (згинаємо руку у кулачок)

Старший братик і сестричка – (випрямляємо великий, потім 1-й пальці)

В нас сімейка невеличка. (великий і вказівний пальці змикаємо у кільце) 

Не спиняйте, бо зіб’юся: («сваримося» вказівним пальцем)

Мама, тато, дід, бабуся….(загинаємо по черзі мізинець, 4-й, 3-й, 2-й пальці)

Старший брат, сестра і я – (випрямляємо великий, потім 2-й і 3-й пальці)

Отака у нас сім’я. (розпрямляємо пальці, показуємо долоньку)