Одна дівчинка пішла з дому в ліс. У лісі вона заблукала і почала шукати стежку додому, та не знайшла, а прийшла до якоїсь хатинки в лісі. Двері були відчинені. Вона подивилась у двері, бачить — у хатинці нікого немає, і увійшла.
У тій хатинці жили три ведмеді. Один ведмідь був батько, звали його Михайло Іванович. Він був великий та волохатий. Другою була ведмедиха. Вона була трохи менша і звали її Анастасія Петрівна. Третім було маленьке ведмежатко, і звали його Мишко. Ведмедів не було вдома — вони пішли гуляти по лісу.
У хатинці було дві кімнати: одна — їдальня, друга — спальня. Дівчинка увійшла в їдальню і побачила на столі три миски з юшкою. Перша миска, дуже велика, була Михайла Івановича. Друга миска, трохи менша, була Анастасії Петрівни; третя, синенька мисочка, була Мишкова. Біля кожної миски лежала ложка: велика, середня й маленька.
Дівчинка взяла найбільшу ложку й покуштувала з найбільшої миски, потім узяла середню ложку й покуштувала з середньої миски; потім узяла маленьку ложечку й покуштувала з синенької мисочки, і Мишкова юшка здалася їй найсмачнішою.
Дівчинка захотіла сісти і бачить біля стола три стільці: один великий — Михайла Івановича, другий трохи менший — Анастасії Петрівни і третій маленький, з синенькою подушечкою, — Мишка. Вона вилізла на великий стілець і впала; потім сіла на середній стілець — на ньому було незручно; потім сіла на маленький стільчик і засміялася — так було добре. Вона взяла синеньку мисочку на коліна й почала їсти. З’їла всю юшку й почала гойдатися на стільчику.
Стільчик проломився і вона впала на підлогу. Дівчинка встала, підняла стільчик і пішла в другу кімнату. Там стояло три ліжка: одне велике — Михайла Івановича, друге середнє — Анастасії Петрівни, а третє маленьке — Мишка. Дівчинка лягла у велике — було занадто просторо; лягла в середнє — було занадто високо; лягла в маленьке — ліжечко було їй саме враз, і вона заснула.
А ведмеді прийшли додому голодні й захотіли обідати.
Великий ведмідь узяв свою миску, подивився і заревів страшним голосом:
— Хто їв з моєї миски?
Анастасія Петрівна подивилася на свою миску і заревла не так голосно:
— Хто їв з моєї миски?
А Мишко побачив свою порожню мисочку і запищав тоненьким голосом:
— Хто їв з моєї миски і все виїв?
Михайло Іванович глянув на свій стілець і заревів страшним голосом:
— Хто сидів на моєму стільці і зсунув його з місця?
Анастасія Петрівна глянула на свій стілець і заревла не так голосно:
— Хто сидів на моєму стільці і зсунув його з місця?
Мишко глянув на свій поломаний стільчик і пропищав:
— Хто сидів на моєму стільці і поломав його?
Ведмеді прийшли в другу кімнату.
— Хто лягав на мою постіль і зім’яв її? — заревів Михайло Іванович страшним голосом.
— Хто лягав на мою постіль і зім’яв її? — заревла Анастасія Петрівна не так голосно.
А Мишко підставив ослінчик, поліз у своє ліжечко й запищав тоненьким голосом:
— Хто лягав на мою постіль?..
І раптом він побачив дівчинку й заверещав так, ніби його різали:
— Ось вона! Держи! Держи! Ось вона! Ай-я-яй! держи!
Він хотів її вкусити. Дівчинка розплющила очі, побачила ведмедів і кинулася до вікна. Вікно було відчинене, вона вистрибнула у вікно і втекла.