Добре є хатинку мати, 

В ній у мирі проживати. 

Дощ іде чи сніг лапатий — 

Добре в хатці заховатись. 

Від образ, від злих очей 

До хатинки йдем мерщій! 

Рідні стіни нас зігріють, 

Сум і біль вони розвіють.

Круглий м’яч так бойко скаче, 

(кругові жести руками)

Круглий наш пиріг гарячий, 

Кругле завжди колесо — 

І у парку, і в авто. 

Наш квадрат — фігура вправна, 

(діти малюють пальчиками в повітрі) 

Кубик він, картина гарна. 

Печиво смачне квадратне, 

Без даху — квадратна хата.

В цьому віршику нікого
ще немає
Ну й дива!..
Нумо, зайчика прудкого
ми покличемо до нас.

Раз!
І мчить зайчисько сірий.
Два!
І ще один біжить.
А за ним —
і три, й чотири,
а за тими – 
п'ять і шість.

Ой, дивися –
сім і вісім!
Скільки ж там вас?
Ого-го!
Ви ж не вміститесь
у віршик,
ви зламаєте його.

Стійте, зайчики,
чекайте –
це ж бо віршик,
а не хатка!..

Та зайчисьок –
більше й більше.
Їх уже не зупинить...
Затремтів
маленький віршик,
захитався –
і за мить
всі його рядки розпались.
Тільки зайчики зостались. 

«Хвилька хлюпоче (діти роблять плавні рухи руками мов хвильки),

Ніжки лоскоче (схиляються вниз, торкаються ніжок), 

Нашого Човника Звеселити хоче. 

Хлюпай, хлюпай хвилько! (промовляють «Хлюп-Хлюп-Хлюп»)

Малюки, Радіймо!» (всміхаються, повертаючись один до одного).

.

До індивідуального завдання

.

До індивідуальної вправи «Яку намистинку загубила Даринка»

.

До індивідуальної вправи 

Зразки доріжок для стрибання по трикутниках

.

До спільного кола «Човник»

.