(фрагмент з казкової повісті Галини Манів «Квартирія»)

Націленість: формуємо в дітей уміння виділяти ознаки предметів і об’єктів, розуміння залежності між призначенням, особливості предмета та його назвою, ім’ям.

Мотивація дітей: Давайте разом прочитаємо чудову книжку начебто про звичайне, але поглянемо на наше оточення по-новому. Недарма говорять, що дії особи говорять про неї більше, ніж навіть її ім’я. Спробуйте здогадатися, хто – героїня цієї казкової історії.

     Одного чудового дня вона вийшла з яскравого пакета й стала перед очі мешканців Кімнатії.

-Яка дивна, - сказав кіт Маркіз. – Ти хто?

-Не знаю, - засміялася вона. – Я щойно з конвеєра.

-Але ти мусиш кимось себе відчувати. І в тебе має бути ім’я. 

Вона на хвилинку замислилася, а потім усміхнулася синьою квіточкою на білому полив’яному боці й сказала:

-Гадаю, мене звати Хмаркою. Я так себе відчуваю.

-Хмарки літають у небі, - втрутився в розмову Телевізор. – Ти вмієш літати?

-Не знаю, - знову засміялася вона. – Але гадаю,  що не вмію.

-Тоді ти – не Хмарка, - зробив висновок Телевізор.

-Може, вона Слоник? – озвалися із Серванту Семеро-Слоників-на-Щастя. – Погляньте, який у неї довгий хобот – зовсім, як у нас. 

-Дурниці, - заперечив Комп’ютер. – Крім хобота у слона повинні бути ще хвіст і ноги. А в неї ні того, ні другого немає. Напевно, вона – Чайник. Пропоную поставити її на вогонь і перевірити мою гіпотезу.

-Не треба мене ставити на вогонь! – скрикнула незнайомка. – Я його не люблю і дуже боюся.

-Виходить, ти не Чайник, - похитав головою Маркіз. – Адже чайник має любити вогонь. А що любиш ти?

-Я люблю воду, - сказала вона й засяяла усіма квіточками.

-О, то ти – Глечик! – зрадів кіт.

-Ні, - заперечила вона весело. – Я, напевно, все ж таки Хмарка. Я так себе відчуваю. Дивіться!

      Вона набрала води й заходилася поливати Рослинки на Підвіконні. Вода крапала з незліченних дірочок на широкому кінчику її довгого носа.

-Дощик, дощик іде! – радісно загомоніли Кімнатні Рослини й підставляли підд краплі долоньки листочків.

-Вона – Поливальниця! – здогадався Комп’ютер.

-А я думаю, що наша незнайомка – справжня Хмарка! – вигукнув кіт Маркіз, зачудовано спостерігаючи за срібним дощиком, який ішов над Підвіконням.

-Але ж вона не вміє літати, - спробував заперечити Телевізор.

-Зате вона вміє робити дощик і дарувати радість, - відрубав Маркіз.

Решта мешканців Квартирії погодилися з ним. Вони з першого дня полюбили нову подругу й називали її не інакше як «наша весела Хмаринка». А біла полив’яна Поливальниця із синіми квітами на боках щодня радісно сміялася й сіяла теплим дощиком на Кімнатні Рослини.

Способи опрацювання тексту: Ми щодня опановуємо різні способи пізнання властивостей і якостей предметів

• Складання асоціативної карти. У центрі аркуша помістити зображення поливальниці, а навкруг неї розмістити зображення предметів, про які йдеться у казці: хмаринка, слоник, чайник, глечик, вогонь, кімнатна рослина. 

• Мовленнєва вправа «На що схожа?» (Поливальниця схожа на чайник, тому що вона має…; схожа на хмаринку, тому що… і т.д.). 

• Мовленнєва вправа «З ким дружить?» (Поливальниця дружить з водою, тому що…; не дружить з вогнем, тому що…; дружить з рослинами, тому що… і т.д.).  

- Який безлад! – прошепотіла лялька Дарина, перевернувшись з правого боку на лівий. – Треба щось робити. Напевно я звідси піду до другої групи, там малята краще поводяться з іграшками. Доволі вже так незручно ночувати, піду пошукаю собі нових хазяїв. 

- Чим ти, Даринка, невдоволена,  – поцікавилась велика вантажна машина,  завалившись лівим колесом на ногу ляльки Дарини. 

- І вона ще запитує, – невдоволено промовила Даринка. – Придавила мене ногу своїм колесом і запитує. Ну, як можна так лежати у коробці. Чи можна відпочити у такому безладі? Як ви, вантажна машина, можете допустити таку неповагу до мене, ніжної, біленької Даринки. 

Вантажна машина озирнулась і трішечки посунулась вбік, але їй майже не вдалося вивільнити ногу ляльки, тому  що поряд лежали кубики, розсипані фарби, а один фломастер утнувся у кабіну, застрягши у кермі. 

- Ох, важко мені, зітхнула вантажівка. Що ж робити? Так далі неможна жити.

Тут прокинулися фарби і застогнали, - Ой, йой, йойо… Де наша коробка? – Синя фарба змішалася з жовтою, зойкнула,  і раптово позеленіла, - Ой, що це зі мною сталося? Як я завтра малятам буду допомагати малювати і розфарбовувати? Якого я тепер кольору зеленого, жовтого чи синього?

- А мені все одно як лежати і з ким дружити, - промовив великий зелений Куб, - я дерев’яний, міцний і сам кого завгодно посуну. Тільки мені шкода моїх маленьких братиків-кубиків, які розкидані по всій коробці. Треба їх знайти. Хлопці де ви, обізвіться! - гунув Куб.  

- Ми тут, - відгукнулися кубики,- нас завалило машинками… ми хочемо до тебе, старший братику.

- Звісно і нам хочеться спати у власній коробці, на поличці або у шухлядці…, - промовили хором олівці  і фломастери. - Але що ж робити, не йти ж від цього від малят. Вони засмутяться, коли прийдуть зранку до дитячого садка і побачать, що всі  іграшки пішли від них, залилася порожня кімната.  

- Не заважайте мені спати, - пробуркотів робот-трансформер! Розшумілися! Він лежав на товстій книзі і йому єдиному було зручно, тепло і затишно. – Ви невдоволені? Особисто мене малята розбирають, збирають цілими днями, я виконую різні команди і не скаржуся. 

- А ти мовчи, прилаштувався на товстій  книжці, і бачте, не заважайте йому спати! – не вгамовувалася лялька Даринка. – Я цілий день крутилася і вертілася, кружляла, вдягалася, перевдягалася, плакала і сміялася, працювала цілий день. То маю право на нормальний  відпочинок!  

Так сварилися іграшки у коробці. Раптово товста книга прошелестіла сторінками і промовила, – я нещодавно була у гостях в дітей іншої старшої групи, там мене читали малята, так у тих малят всі книги стоять на полицях, складені по порядку, олівці і фломастери у коробках, сховані у шухлядки, кубики складені за розмірами, ляльки на своїх місцях, машини у гаражі. Там іграшкам добре живеться. Вони задоволені. Давайте підемо до цих дітей, - запропонувала книжка. 

Вихователька не стала чекати на відповідь іграшок і звернулась до них сама, - шановні іграшки, не поспішайте, давайте дочекаємось ранку і наведемо порядок разом із хлоп’ятами. Впевнена, що наші діти нічим не гірше хлопчиків і дівчаток з іншої групи, вміють впорядковувати іграшки і розкладати все по своїх місцях. Чи так, хлоп’ята?

Перелік запитань до бесіди:

1. Чому сталася така розмова іграшок вночі?

2. Хто у нічній розмові виявився найбільш невдоволеним. Поясніть чому.

3. Які іграшки ваші улюблені. Як ви з ними поводитеся.

4. До чого призвів безлад у коробці для іграшок.

5. Поясність що таке «іграшковий порядок» і «іграшковий безлад».

6. Що треба зробити, щоб навести порядок в іграшковій царині. Які предмети (іграшки) у коробці зайві. Поясніть чому ви так думаєте (фломастери, фарби, олівці, машини, книга). Де їхнє місце.

7. Чи є у вас вдома місце для іграшок, як ви їх зберігаєте.

8. Що треба зробити, щоб іграшки залишилися з нами, а не пішли до інших дітей? Сформулюйте правила зберігання іграшок.