Тема: "Ліс"
середній дошкільний вік
Відео матеріали
завантажте відео метеріали теми "Ліс", натиснувши кнопку праворуч
Перелік відеоматеріалів:
1. М/ф «Подарунок для самого слабкого» (мовою оригіналу)
2. Відеоряд «Зимовий ліс» (пісня «Така зима лише на Україні», презентація «Ліси нашого краю»)
3. М/ф «Дівчинка і зайці»
4. М/ф «Заєць і зима» (аудіоказка)
5. Відеозагадки про ліс
6. «Як зберегти ліс» (фільм дитячого виробниства)
7. «Рання весна у лісі»
8. М/ф «Рукавичка»
Текстові матеріали теми
Казка "У лісі" К.Перелісна
Стояв собі над річкою невеличкий лісок. Росли там усякі дерева – дубочки, берези, вільхи, осики, сосни і ялини. Були ті дерева ще не дуже старі, але на них так багато всякої гусені та жучків розвелося, що пооб’їдали вони все листя та ще й на зиму під кору поховались: кору точить.
Зажурилися дерева, ледве зиму перестояли. Ще сосни та ялини зеленіли, а всі інші дерева чорні стояли та зітхали:
— Ох! Усім іде весна, а нам біда!
— Біда! Біда! — шепотіли сосни. — Скоро і нас та погань доконає...
Та як дужче сонечко пригріло, налетіло у лісок багато різних птахів – і великих, і малих – таких, що гусінь люблять їсти, а найбільш Зозуль та Дятликів налетіло. Почали вони гнізда мостити — хто на гілці, хто в дуплі, хто при землі в кущиках. А Галки й Ворони на високих дубах собі гнізда поробили, щоб ніхто до них не добрався.
Незабаром у всіх гніздах маленькі пташенята запищали — їстки просять. Почали пташки по лісу літати, дітям їжу шукати. Дітки маленькі, не можуть ще зерняток клювати, треба їх чимсь м’якеньким годувати. То яка пташка черв’ячка з-під торішнього листя на землі витягне, яка гусінь з гілочки склюне, яка жучка чи лялечку з-під кори видовбає, яка хрущика чи мушку піймає — та все дітям несуть, годують, щоб швидше пір’ячко у них росло.
Швидко птахи всю гусінь у лісі обібрали, жуків-короїдів визбирали, лялечок та черв’ячків поклювали. Зраділи дерева, що їх уже ніщо не гризе, почали нові листочки розгортати, нові гілочки пускати. Затишно та зелено стало в лісі, й над гніздечками тіні побільшало, не дуже сонечко пече пташат. Але від того пташкам роботи додалось: доводилось усе далі літати, щоб дітям їжу роздобути — на поле, в садки, в інший ліс аж за річкою.
Кожна пташка своїм ділом зайнята, поспішає від гнізда на полювання, з полювання до гнізда. Ніколи й відпочити, а не те, що із сусідами розмовляти. А тут Сорока прилетіла, на галявині сіла та як заскрегоче на весь ліс:
— Новина! Новина! Кре-че-че!
– Новина не втече! — сказав Дятел. — Почекаєш, новина — не жук! — Та по дереву носом тук-тук.
— Яку-ку-ку? — спитала Зозуля, та чекати на відповідь не захотіла, швидше в садок полетіла, бо хоч вона малих дітей і не мала, так сама ласа до гусені була.
— Новину-у? — заквиліла мала Сова в дуплі. — Я сплю-ю! сплю-ю!
— Заховай свою новину! — кракнула Ворона. — Нам до неї байдуже.
— Ви розумні, та не дуже! — розсердилась Сорока. — Не хочете знати, що Люди йдуть дерева рубати!
— Чиї? чиї?
— Ва-аші! —
— Вига-а-дуєш! Галка.
— Сама чула! сама чула! — заскрекотіла Сорока. — Ідуть рубати.
— Чим? чим? — запищали Чижики.
— Пилкою! — відповіла Сорока.
— От і неправда! — озвалась Ворона. — Пилкою пиляють, а рубають соки-ирою.
— Ді-і-ти! ді-і-ти! — заплакали Королики. Усі пташки аж крилечками себе вдарили: у всіх були маленькі діти, у пушку або й зовсім ще голенькі пташата. Що ж робити? Як їх від біди гувати? Дерева порубають, гніздечка попадають, згинуть пташата.
Покинули пташки їжу для дітей шукати, над Сорокою літають, кричать:
— Що робити? Що робити?
— Гна-а-ти! гна-а-ти! — озвалась Галка з дуба.
— А чим? чим? — закричали Чижики.
— Ки-єм! ки-єм! — гукнув дятел.
— Ці-пом! ці-пом! ці-помі — зацокотіли Синички.
– Гра-а-блями! гра-а-блями! — кракнула Ворона.
– З’їм! з’їм! з’їм! — запищав Чижик.
— Іду-уть! іду-уть — застогнала Горличка на сосні.
Кинулись пташки хто куди, поховались і притихли.
А до лісу й справді Люди прийшли, із сокирами й пилками. Стали дерева оглядати, хтось сокирою по сосні — стук! Хотів дізнатись, чи порожня вона всередині. Як здіймуться угору всі птахи, як залопотять крилами, як закричать, як зацвірінчать:
— Чи це ті? чи це ті? чі! чі! тю! тю! тю! бий, бий! чим? чим? ці-пом! ки-єм! гра-а-блями!
А пташата в гніздах і собі на весь ліс пищать, голодні:
— Пі-і! пі-і-і!
— А цур вам! — закричали Люди й вуха позатулювали. — Чого ви розкричались?! І де вас стільки тут набралось?
Оглянули вони ліс, дивуються:
— Що за диво? Восени ліс зовсім пропадав, казали рубати його треба, а він, гляньте, який зелений та густий стоїть.
— Це тому, — сказав старший із них, — що птахи усю гусінь об’їли. Бач, скільки тут пташат — треба ж усіх нагодувати... Не будемо цього лісу зараз рубати, нема для чого. Тільки гнізда поруйнуємо, і нашим же садкам від того шкода буде!
Взяли Люди на плечі свої сокири та пилки й пішли з лісу геть. А птахи — за ними, доганяють, крилами б’ють, кричать.
– Киш! киш! — одбиваються Люди. – Ми ж вас не чіпаємо! Годуйте своїх діток та ліс бережіть!
– Квит! — крикнув Дятел і полетів до свого дерева: — Тук-тук! А де ж тепер той жук?
Сова за ним, очима проти сонця блимнула та швидше у дупло, аж стогне:
— Сплю-ю! сплю-ю! сплю-ю!
— Тсс! тсс! — замахала крилечками Синичка: — Спить! спить!
— Тю-ю-ю! — розсміялись Шпачки. — Спить? спить?
А Королики й Чижики на всіх гілочках стрибають, цвірінчать:
– Ці-лі! ці-лі! жи-ві! жи-ві! жи-ві! всі! всі-і-і!
Тут пташата так розкричались, що пташки одразу згадали, що їм треба дітей годувати, й полетіли гусінь, черв’ячків та комах шукати.
А про Сороку й забули. А вона хвостом крутнула и полетіла в село розказати, як вона пташок врятувала, не дала ліс рубати. Та вона так кричала, що ніхто не хотів її слухати.
"Про ведмедика Непосдька" Казка
"Материнська любов" Казка
УКРАЇНСЬКА НАРОДНА КАЗКА ПОДНІПРОВ’Я (НАДДНІПРЯНЩИНИ)
Якось лисиця захопилась полюванням і навіть не помітила, як споночіло. Вона далеко забігла від свого лисеняти, а коли повернулась до нори, його там уже не було.
Довго плакала лисиця, але сльозами горю не зарадиш. Отож пішла вона лісом шукати свою дитину. У кожного звіра, який траплявся їй дорогою, вона запитувала те саме:
— Скажи мені братику, чи не бачив ти, бува, мого синочка, лисеняти?
Вовк відповів їй:
— Ні, сестрице, не бачив.
Кабан теж відповів:
— Ні, сестрице, не зустрічав я твого синочка.
Запитувала лисиця і оленя, і собаку, і багатьох інших звірів.
На останок, здибавши буйвола, запитала і його:
— Братику буйволе, чи не зустрічав ти, бува, мого синочка, лисеняти?
Буйвіл, нашорошивши вуха, каже:
— А який він із себе, твій синочок?
— Та це така чистенька дитинка, носик має гостренький, оченята кругленькі, хутро шовкове, хвостик пухнастий.
— Ні, не бачив такого, але трапилось мені дорогою жалюгідне створіння: очі в нього загноєні, вуха звисають, писок брудний, хвіст геть обліз. Усе воно якесь коростяве й худюще-прехудюще, ледь ногами перебирає.
— Ой лишенько! — закричала лисиця. — Так це ж і є мій синочок!
— Та невже? — здивувався буйвіл. — Але ж ти казала, що твій синочок — красень!
— Ех, братику! — вигукнула лисиця, схлипуючи. — Хіба ти не знаєш, що для кожної матері її дитина найгарніша в світі?!
Аудіо матеріали
завантажте аудіо метеріали теми "Ліс", натиснувши кнопку праворуч
Перелік аудіоматеріалів:
1. «Дощ в лісі»
2. «Ранок»
3. «Зима»
4. «Весна» (початок – гроза)
5. «Літо»
6. «Шум лісу» Ф.Лист
7. «Рання весна» Є.Дога
8. «Рання весна» (звуки природи)
9. Казка «Рукавичка» (аудіоказка)