Тема №6| Про цінне і важливе

Тема: "Про цінне і важливе"

молодший дошкільний вік

Відеоматеріали

завантажте відеоматеріали теми "Про цінне і важливе", натиснувши кнопку праворуч

Перелік відеоматеріалів:
1. М/ф «Петрик П’яточкін»

Текстові матеріали теми

Вірш «Сварка» Марія Пригара

Рано-вранці за дрібнички
Посварились дві сестрички.
- Не чіпай моєї книжки!
Не бери ведмедя Мишки!
- Віддавай мій олівець,
Що поламаний кінець!
І шматок отої стрічки,
І лялькові черевички.
В мій куточок не ходи!
Ми у сварці назавжди! —
Посідали по кутках,
Надулися — глянуть страх!
А надворі дощ і вітер,
Дуже сумно так сидіти!
Де не глянеш — скрізь краплинки,
Навіть просвітку нема.
...Почекали дві хвилинки,
Обернулись крадькома.
Вдвох одразу обернулись,
Не хотіли — а всміхнулись.
Що за гра на самоті?
Вже й ляльки якісь не ті...
І, забувши всі дрібнички,
Помирились дві сестрички.

Казка «Півник і двоє мишенят» українська народна казка

Жили собі двоє мишенят — Круть та Верть і півник Голосисте Горлечко. Мишенята було тільки й знають, що танцюють та співають. А півник удосвіта встане, всіх піснею збудить та й до роботи береться. Ото якось підмітав у дворі та й знайшов пшеничний колосок.

— Круть, Верть, — став гукати півник, — а гляньте-но, що я знайшов!

Поприбігали мишенята та й кажуть:

— Коли б це його обмолотити...

— А хто молотитиме? — питається півник.

— Не я! — одказує одне мишеня.

— Не я! — каже й друге мишеня.

— Я обмолочу, — каже до них півник. І взявся до роботи.

А мишенята й далі граються.

От вже й обмолотив півник колосок та й знов гукає:

— Гей, Круть, гей, Верть, а йдіть гляньте, скільки зерна я намолотив!

Поприбігали мишенята.

— Треба, — кажуть, — зерно до млина однести та борошна намолоти.

— А хто понесе? — питає півник.

— Не я! — гукає Круть.

— Не я! — гукає Верть.

— Ну, то я однесу, — каже півник. Узяв на плечі мішок та й пішов.

А мишенята собі одно скачуть — у довгої лози граються. Прийшов півник додому, знов кличе мишенят:

— Гей, Круть, гей, Верть! Я борошно приніс.

Поприбігали мишенята, пораділи:

— Ой півничку! Вже тепер тісто треба замісити та пиріжечків спекти.

— Хто ж міситиме? — питає півник. А мишенята й знов своє:

— Не я! — пищить Круть.

— Не я! — пищить Верть.

Подумав, подумав півник та й каже:

— Доведеться мені, мабуть.

От замісив півник тісто, приніс дрова та й розпалив у печі. А як у печі нагоріло, посадив пиріжки.

Мишенята й собі діло мають: пісень співають, танцюють.

Аж ось і спеклися пиріжки, повиймав їх півник, виклав на столі.

А мишенята вже й тут. І гукати їх не треба.

— Ох, і голодний я! — каже Круть.

— А я який голодний! — каже Верть. Та й посідали до столу.

А півник і каже:

— Стривайте-но, стривайте! Ви мені перше скажіть, хто знайшов колосок.

— Ти, — кажуть мишенята.

— А хто його обмолотив?

— Ти, — вже тихіше відказують Круть із Вертем.

— А тісто хто місив? Піч витопив? Пиріжків напік?

— Ти, — вже й зовсім нищечком кажуть мишенята.

— А що ж ви робили?

Що мали казати мишенята? Нічого. Стали вони тут вилазити з-за столу, а півник їх і не тримає. Хто ж отаких лінюхів пиріжками пригощатиме?

Мирилки

1. Мир миром,
Пироги із сиром,
Вареники в маслі.
Ми — дружечки красні,
Обіймімося!

2. Битися - не билися,
Трохи посварилися,
Потім посміялися,
Друзями зосталися.

3. Дві подружечки зажурилися,
Дві подружечки посварилися.
Тобі яблучко, мені грушечка -
Не сварімося, моя душечка.
Тобі яблучко, мені зернятко -
Не сварімося, моє серденько.

4. Посміхнулось сонечко,
Засвітили зорі,
Ти і я сваритися
Не будемо ніколи!

5. Козацька мирилка (Яна Яковенко)
Я козак і ти козак,
Я вояк і ти вояк,
Щоб в бою стояти мужньо
Ми повинні бути дружні.
Ми хоробрі вояки –
Побратими-козаки.

Театр іграшок «У лісочку на пеньочку» Г. Чубач

КАЗКА З ВИКОРИСТАННЯМ ТЕАТРУ ІГРАШОК

У лісочку на пеньочку

Вишивала сіра мишка

Для синка свого сорочку.

Ниточка-сріблиночка

Та й із павутиночки,

Голочка — із гілочки

Тихої ялиночки.

Вишивала і співала,

Бо хороший настрій мала.

Горобці злетілися,

На пеньочку всілися,

На сорочку вишиту

Заздрісно дивилися.

А коли втомилися

Сидіти і дивитися,

То взялися весело

Між собою битися.

Загубили голочку,

Розірвали ниточку,

Постирали крильцями

Міточки та виточки.

Мишка зажурилася,

Заридала гірко.

А синочок без сорочки

Заховавсь у нірку.

Театр іграшок «Зайчик і котик» Н. Карпенко

Зайчик котика зустрів

І на задні лапки сів:

— Ой, які ж ми схожі,

Милі та пригожі.

Котик крикнув: — Ні! Ні! Ні!

Ми у схожому вбранні,

Сірі та пухнасті,

Однієї масті.

Ми однакові на зріст,

Та у мене довгій хвіст.

А у тебе вуха

Замість капелюха.

Зайчик мовив: — Ну то й що,

Це дрібниця, це ніщо.

Ми з тобою схожі,

Милі та пригожі.

Котик муркнув: — Няв, няв, няв!

Котик зайця обійняв.

Тішився вухатий,

Тішився хвостатий.

Вірш «Свято квітів» Н. Карпенко

Квіти кращу обирали,
Квіти свято влаштували.
На галявині підсніжник
Запалив ліхтарик ніжний. (показуйте картинку проліска)

Небу проліска блакитна
Усміхалася привітно. (піднімають голівки вгору, начебто усміхаються небу)
З круч і вибалок підбіли
Ясним сонечком горіли.

Цвіт фіалочки ліловий
Сів метеликами в полі. (присідають навколішки,хитаючи голівками немов фіалки)
Ряст чуприною пишався,
Сон в корону пишну вбрався.

Грала променем кульбабка (тягнуть ручки вгору, наче промінчики)
Жовта-жовта, як курчатко.
У конвалії в намисті
Перли сяяли врочисті. (ручками нібито поправляють намисто на шиї)

Визирали із травички
Оченята веронічки. (присідають і тягнуть шийки вгору, нібито визирають з травички)
Барвін-зілля у листочки
Голубі вплітав віночки. (руками відтворюють плетіння віночків)

Били в дзвони первоцвіти,
Паленіли горицвіти…
Всі завзято сперечались,
Вихвалялись, хизувались…

Їм весна сказала: «Квіти! (пригорніть всіх дітей до себе, начебто квітів - діточок весни)
Ви мої найкращі діти!
Всіх красою наділила!
Кожна квітка гарна й мила,

Кожна сонечком зігріта
І дощем цілющим вмита.
Всі значні і особливі,
Ви у мене всі вродливі».

Текст до «Даринка, що не хоче їсти»

Про їжу

Я не буду їсти м’яса, (відштовхніть тарілку від ляльки Даринки)

Бо воно шкідливе!

І не хочу молока! (відверніться з Даринкою від чашки, начебто з молоком)

Воно якесь сиве…

Макаронів я не буду, (відсуньте тарілку начебто з макаронами від Даринки)

Можу потовстіти! (покажіть руками товщину)

І борщу не пропонуйте,

Не потрібно лити! (вдавайте начебто наливаєте борщ)

Краще руку простягніть Вверх, (показуйте вгору на шафу)

на етажерку,

І мені скоріш віддайте

Ту смачну цукерку! (дістаньте цукерку з шафи, покажіть дітям)

Буду нею смакувати,

– От ситий сніданок!..

Мамо, Ви є найдобріша

У цей гарний ранок!

«Про ведмедя» Г. Бойко

Ведмедик товстун
У своєму ліску
За літо з’їдав
Десять бочок медку.

Та стали в ласунчика
Зуби боліть.
Реве наш ведмедик,
Ночами не спить.

Не всидить на місці,
Не їсть і не п’є…
Тут з дерева дятел
Пораду дає:

— Щоб зуби боліть
Перестали у тебе,
Щодня полоскать
Шавлією їх треба…

Одужав ведмедик.
Для хворих зубів
В городі своїм
Шавлію посадив.

«Хоробрі горобці» О. Тимофієва

ТЕАТРАЛІЗАЦІЯ ЗА УЧАСТЮ ДІТЕЙ

Хвалилися горобці,

Пузатенькі молодці:

— Я — високий і стрункий.

— А я — спритний і прудкий.

— Я ж, як сич, в ночі літаю.

— А я мишку упіймаю.

— А я можу сонце з’їсти!

— Я — котові на ніс сісти.

Із-за плоту Мура: — Ня-я-яв!

Горобців і слід пропав.

До ранкового кола «Ділі-ділі»

Ділі-ділі-ділі-ділі! - (дзвоніть дзвіночком і спонукайте дітей потроювати «Ділі-ділі-ділі-ділі»)

Дзвіночки дзвонили. (дзвоніть дзвіночком)

Ділі-ділі-ділі-ділі! – (повторюйте «Ділі-ділі-ділі-ділі»)

дзвіночки будили

Всіх жуків, павуків

І веселих метеликів.

Дінь, день! Дінь, день! (промовляйте «День, день, день, день»)

Починаємо новий день!

Ділі-ділі-ділі-ділі! (повторюйте «Ділі-ділі-ділі-ділі»)

дзвіночки будили

Всіх зайчат і їжачків,

Всіх ледачих ведмежат.

І горобчик прокинувся, (вдавайте нібито прокидається горобчик, розправив крильця)

І Галча стрепенувся ... (стрепеніться, мов галча)

Дінь, день! Дінь, день! (повторюйте «Дінь, день; дінь, день»)

Чи не проспіть новий день!

Віршована загадка про мурах М. Людкевич

Ой, не смійся і не плач,

Бо немає часу.

Ми будуємо палац –

Круглу хатку нашу.

Носим, тягнем на плечі

Стебла, бадилини.

Ми маленькі силачі

З дружної родини.

Казка «Ласкавий вітер і холодний вітрюга» В. Сухомлинський

У темному лісі, в глибокому яру спали два вітри. Ласкавий Вітер – хлопець з синіми очима. А холодний Вітрюга – дід з колючою бородою. (покажіть дітям дві картинки сильного і слабкого/теплого вітрів)

Прийшла зима. Сонечко не могло піднятися високо над землею. Білі сніги вкрили поле. Зашуміли тривожно верховіття дерев. (підніміть руки вгору, змахуйте руками, відтворюючи хитання дерев від сильного вітру)

Прокинувся в глибокому яру холодний Вітрюга. Встав, вийшов з лісу. Застогнала хуртовина. (відтворюйте голосом вий хуртовини: «Ууууууууу…») Йде по землі холодний Вітрюга, замерзають річки, гуде хуртовина. (потирайте руки, начебто вони замерзли)

Та ось піднялося сонечко вище над землею. (піднімайте руки вгору, в сторони, начебто промінчики Сонечка). Заболіла спина у холодного Вітрюги. (зігніться і потирайте спину). Поплентав він у темний ліс, заліз у глибокий яр. (ступайте ногами, відтворюючи ходу літньої людини, наче плентається вітер)

Прокинувся ласкавий Вітер, вийшов з лісу. (дмухайте ласкаво з посмішкою, начебто ласкавий вітерець ). Засміялося сонечко, потекли струмки, зацвіли квіти, зашуміли трави.

Віршик для ранкового привітання «Денькнуло» Г. Мирослава

Будить сонечко:
- Та вставай уже.
Хутко ліжечко застеляй.
А ще
До водички спіши вмиватися, (відтворюйте рухами, начебто вмиваєте обличчя)
До дзеркал своїх усміхатися. (поставте долоньку наче дзеркальце, дивіться у нього, качайте головою і посміхайтеся своєму відображенню)
Добрий ранок бажай усім, серде́нько. (діти повертаються один до одного обличчям, промовляючи слова привітання з добрим ранком)
Починається день твій новенький.

Вірш «Кожух» П. Король

Ягідки ведмідь збирав

І кожух свій розірвав.

Від образи заревів,

На старий пеньок присів.

Шовкопряд приніс дві нитки,

Їжачок — дві голки швидко,

Стратили чимало сили,

Та гуртом кожух зашили.

І пішов ласун бокатий

В кошик ягоди збирати.

Вірш «Загадка без кінця» (про маму) Г. Вієру