Жили-були батько Рік і мати Земля. І було у них чотири дочки-красуні: Зима, Осінь, Літо, Весна. Зима була білолиця, червонощока, а характером сувора, жартів не любила. Весна ніжна, лагідна, із зеленими очима, які так і сяяли, мов та веселка. Осінь мала золоті коси, а очі були сумними-сумними, плакала часто.
Кожній дочці батьки самі вибрали вбрання. Зиму одягали в біле плаття, Весну – в зелене, для Літа – барвисте, а для Осені – золоте. Дружно жили, разом робили. От тільки як треба одягатися, так і сваряться між собою дівчата. Одягає Зима біле вбрання, а Літо і говорить:- І я хочу таке.
Надіває Осінь золоте плаття, а Весна і собі мріє таке ж одягнути.
Терпіли батьки їхні сварки, а одного разу і вирішили:
- Ну що ж, нехай кожна надіне вбрання того кольору, який подобається.
Одяглися дівчатка, радіють. Літо в білому, Весна – в золотому, Зима наділа зелений наряд, а Осінь – яскравий, мов веселка.
Ой, що ж то почало діятися на світі! Сніг, дощ, спека, мороз, листопад – все переплуталось, все було разом. Врожай не встиг достигнути, пташенята і звірята не встигли вирости. Отже, недовго довелося носити дівчатам чужий одяг. Звірі, птахи, люди прийшли до них додому, просять: - Любі пори року, надіньте своє звичайне вбрання, яке вам батьки дали, а то жити неможливо.
Вислухали сестри це і зрозуміли, що кожна носить не просто одяг, а одяг життя для всього живого на Землі. І з тих пір кожна носить те вбрання, що батьки їй дали. І живуть вони в мирі і злагоді.