Добре є хатинку мати, 

В ній у мирі проживати. 

Дощ іде чи сніг лапатий — 

Добре в хатці заховатись. 

Від образ, від злих очей 

До хатинки йдем мерщій! 

Рідні стіни нас зігріють, 

Сум і біль вони розвіють.

Промовляйте віршика спільно з дитиною, відтворюючи рухи зайчика за текстом:

«По дорозі зайчик скаче (дитина стрибає як зайчик, зігнувши долоньки на поясі), 

Сніг глибокий, зайчик плаче (імітує плач),

 Змерз він дуже, і тремтить (імітує тремтіння усім тілом),

 І не знає, що робить (розводить руки в сторони).

Де спочити, де присісти? Щось поїсти. 

Треба швидше у лісочок, Де стоїтьстарий пеньочок.

 Сніг лапками розгрібати і корінці там шукати (імітує рухи розгрібання).

Аби кори трохи згризти…. Ой, як хоче зайчик їсти!»

Круглий м’яч так бойко скаче, 

(кругові жести руками)

Круглий наш пиріг гарячий, 

Кругле завжди колесо — 

І у парку, і в авто. 

Наш квадрат — фігура вправна, 

(діти малюють пальчиками в повітрі) 

Кубик він, картина гарна. 

Печиво смачне квадратне, 

Без даху — квадратна хата.

В цьому віршику нікого
ще немає
Ну й дива!..
Нумо, зайчика прудкого
ми покличемо до нас.

Раз!
І мчить зайчисько сірий.
Два!
І ще один біжить.
А за ним —
і три, й чотири,
а за тими – 
п'ять і шість.

Ой, дивися –
сім і вісім!
Скільки ж там вас?
Ого-го!
Ви ж не вміститесь
у віршик,
ви зламаєте його.

Стійте, зайчики,
чекайте –
це ж бо віршик,
а не хатка!..

Та зайчисьок –
більше й більше.
Їх уже не зупинить...
Затремтів
маленький віршик,
захитався –
і за мить
всі його рядки розпались.
Тільки зайчики зостались. 

«Хвилька хлюпоче (діти роблять плавні рухи руками мов хвильки),

Ніжки лоскоче (схиляються вниз, торкаються ніжок), 

Нашого Човника Звеселити хоче. 

Хлюпай, хлюпай хвилько! (промовляють «Хлюп-Хлюп-Хлюп»)

Малюки, Радіймо!» (всміхаються, повертаючись один до одного).