- Який безлад! – прошепотіла лялька Дарина, перевернувшись з правого боку на лівий. – Треба щось робити. Напевно я звідси піду до другої групи, там малята краще поводяться з іграшками. Доволі вже так незручно ночувати, піду пошукаю собі нових хазяїв.
- Чим ти, Даринка, невдоволена, – поцікавилась велика вантажна машина, завалившись лівим колесом на ногу ляльки Дарини.
- І вона ще запитує, – невдоволено промовила Даринка. – Придавила мене ногу своїм колесом і запитує. Ну, як можна так лежати у коробці. Чи можна відпочити у такому безладі? Як ви, вантажна машина, можете допустити таку неповагу до мене, ніжної, біленької Даринки.
Вантажна машина озирнулась і трішечки посунулась вбік, але їй майже не вдалося вивільнити ногу ляльки, тому що поряд лежали кубики, розсипані фарби, а один фломастер утнувся у кабіну, застрягши у кермі.
- Ох, важко мені, зітхнула вантажівка. Що ж робити? Так далі неможна жити.
Тут прокинулися фарби і застогнали, - Ой, йой, йойо… Де наша коробка? – Синя фарба змішалася з жовтою, зойкнула, і раптово позеленіла, - Ой, що це зі мною сталося? Як я завтра малятам буду допомагати малювати і розфарбовувати? Якого я тепер кольору зеленого, жовтого чи синього?
- А мені все одно як лежати і з ким дружити, - промовив великий зелений Куб, - я дерев’яний, міцний і сам кого завгодно посуну. Тільки мені шкода моїх маленьких братиків-кубиків, які розкидані по всій коробці. Треба їх знайти. Хлопці де ви, обізвіться! - гунув Куб.
- Ми тут, - відгукнулися кубики,- нас завалило машинками… ми хочемо до тебе, старший братику.
- Звісно і нам хочеться спати у власній коробці, на поличці або у шухлядці…, - промовили хором олівці і фломастери. - Але що ж робити, не йти ж від цього від малят. Вони засмутяться, коли прийдуть зранку до дитячого садка і побачать, що всі іграшки пішли від них, залилася порожня кімната.
- Не заважайте мені спати, - пробуркотів робот-трансформер! Розшумілися! Він лежав на товстій книзі і йому єдиному було зручно, тепло і затишно. – Ви невдоволені? Особисто мене малята розбирають, збирають цілими днями, я виконую різні команди і не скаржуся.
- А ти мовчи, прилаштувався на товстій книжці, і бачте, не заважайте йому спати! – не вгамовувалася лялька Даринка. – Я цілий день крутилася і вертілася, кружляла, вдягалася, перевдягалася, плакала і сміялася, працювала цілий день. То маю право на нормальний відпочинок!
Так сварилися іграшки у коробці. Раптово товста книга прошелестіла сторінками і промовила, – я нещодавно була у гостях в дітей іншої старшої групи, там мене читали малята, так у тих малят всі книги стоять на полицях, складені по порядку, олівці і фломастери у коробках, сховані у шухлядки, кубики складені за розмірами, ляльки на своїх місцях, машини у гаражі. Там іграшкам добре живеться. Вони задоволені. Давайте підемо до цих дітей, - запропонувала книжка.
Вихователька не стала чекати на відповідь іграшок і звернулась до них сама, - шановні іграшки, не поспішайте, давайте дочекаємось ранку і наведемо порядок разом із хлоп’ятами. Впевнена, що наші діти нічим не гірше хлопчиків і дівчаток з іншої групи, вміють впорядковувати іграшки і розкладати все по своїх місцях. Чи так, хлоп’ята?
Перелік запитань до бесіди:
1. Чому сталася така розмова іграшок вночі?
2. Хто у нічній розмові виявився найбільш невдоволеним. Поясніть чому.
3. Які іграшки ваші улюблені. Як ви з ними поводитеся.
4. До чого призвів безлад у коробці для іграшок.
5. Поясність що таке «іграшковий порядок» і «іграшковий безлад».
6. Що треба зробити, щоб навести порядок в іграшковій царині. Які предмети (іграшки) у коробці зайві. Поясніть чому ви так думаєте (фломастери, фарби, олівці, машини, книга). Де їхнє місце.
7. Чи є у вас вдома місце для іграшок, як ви їх зберігаєте.
8. Що треба зробити, щоб іграшки залишилися з нами, а не пішли до інших дітей? Сформулюйте правила зберігання іграшок.