Як то добре в світі жити:

Татка з мамою любити, 

З бабцею садити квіти, 

Рибу з дідусем ловити,

Мати песика малого, 

Не жаліть йому нічого,

Вчасно з песиком гуляти,

В будці м’яко простеляти,

Щоб і песик міг радіти,

Що у світі добре жити. 

Киця Аліса
на дуба залізла.
Дуб: прусь!
Гілка: хрусь!
Киця Дуба ніжно: кусь!
Ще й хвостом по дубі: лусь!

… От марми-и-иза!

Жив один лис, який умів писати, 

і він писав у шкільному зошиті про осінь: 

носив під пахвою зошит 

і олівець за вухом і сідав на пні,

коли бачив, що ще один листок упав.

Коли бачив гніздо без птахів.

Коли мерзли пальці і груди, 

грівся над багаттями глиняних круч.

Коли лягав спати, зошит клав під голову 

і згадував, що він побачив за увесь день. 

А того ранку прокинувся і побачив сніг, 

і заховав він зошит до наступної осені.

Якщо в мене є цукерка –

півцукерки другу дам. 

Якщо груша є у мене - 

значить грушу пополам.

 ...Я признаюсь вам відверто,

що боюся злющих псів. 

Тільки раз на мого друга 

пес кудлатий налетів.

Мав він зуби, як у вовка, 

знай підстрибує, гаса. 

Та не думаючи довго, 

кинувсь я на того пса.

Його вдарив раз і в друге 

е боявся я тоді. 

Бо хіба ж покинеш друга, 

якщо друг твій у біді!